РЕДЬКА ПОСІВНА ЧОРНА (лат. Raphanus sativus var. niger; латиніз. грец. rhaphanos — редька і лат. sativus — посівна + niger — чорна) — овочева коренеплідна дворічна рослина родини Хрестоцвітих (Crusiferae); рос. назва — редька посевная. У перший рік розвиває розетку ліроподібних, перистонадрізаних листків і коренеплід, на другий — квітконосне стебло і насіння. Стебло прямостояче, розгалужене, 20–100 см завв. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, білі або лілові, у китицях; оцвітина подвійна, чотиричленна. Плід — веретеноподібний товстий роздутий стручок. Цвіте у квітні–травні. Плоди дозрівають у травні–червні. Р.п.ч. вирощують на городах по всій території України. З лікувальною метою використовують свіжі коренеплоди (Radices Raphani recentes) і насіння (Semina Raphani sativi). Зберігають коренеплоди у льоху у вологому піску. Коренеплоди Р.п.ч. містять цукри (до 6%), білки, амінокислоти, клітковину, ферменти (діастаза, глюкозидаза, оксидаза, каталаза), вітаміни В1 і С (до 56 мг%), антоціани, органічні кислоти, ліпіди, органічні сполуки сірки (метилмеркаптан, глюкобертегоїн, синігрин), солі калію (до 1200 мг%), кальцію, заліза і магнію. У насінні є жирна та ефірна олії. Експериментальними дослідженнями встановлено, що свіжий сік Р.п.ч. має жовчогінні й діуретичні властивості, посилює перистальтику кишок. Жовчогінні властивості Р.п.ч. підтверджено й клінічними спостереженнями. Крім того, сік Р.п.ч. підвищує толерантність до вуглеводів (при цукровому діабеті), має фітонцидні властивості (пояснюється наявністю органічних сполук сірки) і відхаркувальні властивості, посилює секрецію залоз шлунка і кишок, збуджує апетит, виявляє подразливу дію (при місцевому застосуванні), подібну до дії гірчичників. Пероральне застосування соку Р.п.ч. дає хороший терапевтичний ефект при токсичних гепатитах, цирозах печінки, холециститах і жовчнокам’яній хворобі, при порушеннях серцевого ритму і кардіоневрозах, при гіпоацидних гастритах, дуоденостазах та атонії кишечнику. При бронхіті, захриплості, коклюші й кровохарканні редьковий сік вживають у поєднанні з медом. У народній медицині свіжий сік Р.п.ч. дають цинготним хворим, п’ють при відсутності апетиту, метеоризмі, проносі, нирковокам’яній хворобі, дисменореї. Терту Р.п.ч. корисно вживати при атеросклерозі (сприяє виведенню з організму надлишкового холестерину). У суміші з буряком і морквою Р.п.ч. допомагає при анемії. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті й гострих запальних захворюваннях печінки, кишечнику і нирок та при органічних захворюваннях серця вживати Р.п.ч. протипоказано. Для місцевого лікування використовують сік і насіння. Свіжим соком промивають гнійні рани і виразки, роблять розтирання при міжреберних невралгіях, міозитах, радикуліті й артралгіях. Соком, змішаним з медом і горілкою, розтирають хворі суглоби, а з водою (1:1) — обмивають обморожені ділянки тіла. Насіння Р.п.ч., потовчене і змішане з невеликою кількістю води, застосовують у вигляді припарок при мікотичних екземах і ранах, які погано гояться.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1992; Лекарственные свойства сельскохозяйственных растений / Отв. ред. М.И. Борисов, С.Я. Соколов. — Минск, 1985; Лавренов В.К., Лавренова Г.В., Онипко В.Д. Энциклопедия пищевых лекарственных растений. — М., 2001; Современная фитотерапия / Под. ред. В. Петкова. — София, 1988.